Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв”язків і взаємо­переплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. Зовнішньоекономічна діяльність може протікати в різни видах і формах. Рівні зовнішньоекономічної діяльності бувають такими: · макроекономічний (державний рівень); · мікроекономічний (міжфірменний - ТНК). Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонскоа угода) до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи. Перешкоди на шляху взаємо обміну та співпраці країн, що розвиваються: 1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції; 2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни; 3.Не розвинута інфраструктура; 4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку; 5.Політична нестабільність. Міжнародна зовнішньоекономічна діяльність – це об”єктивний процес обміну та зближення країн світу, їхніх суб”єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародні стосунки включають міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію та обмін. Міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами. Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар”єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку. Фактори розвитку зовнішніх економічних зв’язків: 1.Поглиблення МПП. 2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств. 3.Розаиток НТП. 4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн. 5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні. 6.Тривалий період співробітництва. 7.Спільні кордони і умови розвитку. 8.Розвиток комунікаційних можливостей. 9.Спільність культурних та історичних традицій. 10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів. 11.Об”єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства. Головні учасники і організатори зовнішньоекономічної діяльності: 1.Держави. 3.Партії. 2.ТНК. 4.Громадські організації. Форми зовнішньоекономічної діяльності У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості. Зона вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі). Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн. Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами. Спільний ринок – це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників. Економічний союз – це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. 1Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях. 2. Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є: - погоджене (спільне) плавання національних валют; - установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць; - створення єдиної регіональної валюти; - формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці. Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності: 1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва. 2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні. 3.Насичення ринку товарами. 4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки. Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції для економічного розвитку країн-учасниць. Переваги: · Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства. · Зростає конкуренція між країнами. · Забезпечення кращих умов торгівлі. · Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури. · Поширення передової технології. Негативні наслідки: · Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів. · Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін. · Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної концентрації. Література: І.М.Школа В.М.Козменко"Міжнародні економічні відносини "Чернівці "Рута” 1996 ст.187-195. В.В.Козик Л.А.Панкова"Світове господарство та міжнародні економічні відносини” ст. 63-73. О.В. Гаврилюк А.П. Румянцев "Економічна інтеграція в сучасному світі” Київ 1995.

Валютно-фінансові умови являють собою порядок визначення валюти і платежу, системи розрахунків, валютних застережень. Валюта ціни (валюта операції)-валюта, використовувана для вираження ціни в контракті. Звичайно, в якості валюти ціни, віддають перевагу найбільш стабільній в момент висновку угоди валюті. Якщо розрахунки здійснюються по клірингу, то валюта звичайно відповідає валюті клірингу. Валюта платежу - це валюта, по якій здійснюється оплата товару, послуг за контрактом. Валюта платежу може відрізнятися від валюти ціни, особливо, коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах при проведенні операцій по клірингу при фіксації ціни в якій-небудь рахунковій одиниці. При розбіжності з валютою платежу валюта ціни є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу. Умови розрахунків залежать від країн-учасників зовнішньо-торгівельного контракту, торгівельних порядків, виду товару, кон'юнктури товарного ринку, наявності міжурядових угод, банківських традицій і т.д. Наприклад, сировинні і продовольчі товари продаються за готівку, машини і з застосуванням кредиту. Біржові товари (зерно, метали, ліс, нафтопродукти) продаються і купуються на основі типових умов, прийнятих у світовій практиці. Усі валютно-фінансові сторони контрактів уточнюються сторонами на основі домовленостей. В торгівлі між багатьма країнами в якості валюти ціни використовуються основні ВКВ – долари США, німецьку марку, фунт стерлінгів, французький франк, швейцарський франк, японська йєна. При кліринзі валюта платежу визначається по поточному ринковому курсі на день платежу. При імпорті товарів з розвинутих капіталістичних країн ціни фіксуються в валюті країни – постачальника, з країн, що розвиваються – в валюті третьої країни, при чому платежі відбуваються в тій же валюті. При покупці товарів з ФРН, Голландії, Швейцарії валюта ціни переважно визначається в доларах США, а валюта платежу – в валютах цих країн. 5. Валютні ризики. Особливу увагу варто приділяти валютним ризикам, що виникають при експортно-імпортних операціях і при продажі товарів у кредит у випадку зміни курсу іноземної валюти стосовно національного чи з падінням її купівельної спроможності через погіршення умов торгівлі. Захисні застереження застосовуються для зменшення валютних ризиків. Бувають двосторонні й однобічні застереження. У першому випадку проводиться перерахунок сум платежу при зміні курсу валюти платежу і застосовується цей метод в основному в торгівлі з країнами, що розвиваються. Однобічні застереження, як правило, застосовуються в торгівлі з розвинутими капіталістичними країнами і на їхній основі також перераховується сума платежу. Застереження може бути одновалютним при збігу валюти ціни і платежу, поставленої в залежності від курсу якої-небудь іншої валюти. При мультивалютних обмеженнях сума грошових платежів уточнюється в залежності від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют. Індексне обмеження використовується для захисту від зниження купівельної сили валют. Сума платежу змінюється в залежності від руху індексу цін. Іноді використовуються "змінні ціни", тобто враховується зміна ціни товару і товар. Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі створення зустрічних вимог і зобов'язань у дивній валюті (хеджування). Одним з методів хеджування є висновок термінових валютних операцій проведення форвардних операцій. При здійсненні форвардної операції банк чи торгова фірма купує яку-небудь валюту по курсу "спот" - поточний курс наявних валютних операцій і одночасно продає за курсом "форвард", що звичайно відрізняється від курсу "спот". Можна зробити протилежні операції: здійснити форвардну покупку однієї валюти і продажу іншої за курсом "спот". Якщо курс "спот" нижче курсу "форвард", то ця відмінність називається премією, а якщо перший вище другого, те це перевищення називається "дисконтом". Приведемо приклад хеджування з метою страхування експортера, що повинний через три місяці одержати оплату доларах. Експортер звертається в банк із проханням про страхування. Банк, знаючи, що через три місяці буде доларове поступлення, знаходить відразу покупця цієї суми і просить на неї кредит терміном на 3 місяці. Долари реалізуються, наприклад, за французькі франки, ця сума міститься на тримісячний терміновий депозит. У випадку зниження курсу долара проти франка збитку по торговому контракті експортер уникне завдяки форвардній угоді. Потім банк викуповує долари за новим курсом при їх підвищенні, розраховується з кредитором доларової суми і з експортером, завдяки депозиту втрат немає. Використовуються також валютні опціони. Це привілегія, що здобувається при сплаті відомої премії однією особою (банком, фірмою) з метою надання іншій особі права чи купити продати валюту за погодженим курсом у любий день протягом визначеного періоду, або відмовитися від угоди без відшкодування збитків. Валютний опціон дає його покупцю право вибору між виконанням чи угоди відмовленням від виконання зобов'язань при настанні відповідних умов. Допомагають уникнути утрат від коливань курсу ф’ючерні операції з іноземною валютою. Це термінові угоди, при котрих здійснюється купівля-продаж валюти по фіксованому у момент укладення угоди курсу. Реалізація операції відбувається за визначений проміжок часу до 1-3 років. Звичайні ф’ючерні операції не завершуються наданням наявних коштів, тому що метою подібних угод є хеджування. Якщо ж продаж валюти не здійснювався, то у випадку ослаблення курсу були би прямі збитки.

Обмінний курс валюти є тим ключовим фактором , що зв'язує економіку країни з іншим світом . Розрізняють два види обмінних курсів : номінальний і реальний . Номінальний обмінний курс - це відносна ціна валют двох країн . Реальний - відносна ціна товарів , зроблених у двох країнах . Припустимо , що американська машина коштує 1000 доларів , а аналогічна російська - 6 млн. карбованців . Щоб порівняти ці ціни їх потрібно виразити в одній валюті . При обмінному курсі в 4500 руб./дол виходить , що американська машина коштує 4,5 млн. карбованців . Це значить - ціна російської машини дорівнює 1,33 ціни американської . Приклад показує , що реальний обмінний курс залежить від номінального курсу , цін товарів у національних валютах і розраховується по формулі : Р = Н * Ц1 / Ц2 Де Н - номінальний обмінний курс , Ц1 -рівень цін в одній країні , а Ц2 - в іншій . Звідси : Н = Р * Ц2 / Ц1 Вільний флоатинг
Давайте розглянемо валютний ринок в умовах вільного флоатинга , коли реальний обмінний курс дорівнює 1 , тому що попит та пропозиція валюти регулюються за рахунок законів вільної конкуренції . Для чистоти моделі припустимо , що міжнародного кредитування , запозичення , а також спекуляції не існує . Ця передумова має на увазі , що іноземна валюта використовується тільки в угодах по чи експорті імпорту товарів і послуг . Імпортери повинні одержати іноземну валюту , щоб оплатити свої рахунки за кордоном . Отже , імпорт є джерелом попиту на іноземну валюту . Експорт же , навпаки , являє собою джерело її пропозиції . На ринку пропозиція з боку експорту зустрічається з попитом з боку імпорту . У такий спосіб встановлюються обмінні курси. На малюнку 1 показаний ринок іноземної валюти в стані рівноваги . Y надлишок S 5000 А 4500 4000 дефіцит М 0 X мал.1 По осі Y ми відкладаємо обмінний курс , чи , іншими словами , карбованцеву ціну іноземної валюти , у даному випадку американського долара . Відповідно, ріст обмінного курсу на цьому малюнку означає здешевлення карбованця і навпаки . По осі Х ми відкладаємо кількість іноземної валюти . Але її пропозиція S являє собою загальну вартість експортних доходів у карбованцях , а попит M - загальну вартість імпорту в карбованцях . При вільному флоатинге валютний курс є тією ціною , що приводить валютний ринок у стан рівноваги ( крапка А на мал. 1 ) Якщо рівень внутрішніх і зовнішніх цін залишається постійним , то у випадку здешевлення вітчизняної валюти падають ціни на наші товари за кордоном , попит на них росте , відповідно ростуть витрати на експорт , а витрати на імпорт скорочуються . Отже , зниження курсу національної валюти стосовно валют інших країн вигідно експортерам , а підвищення - імпортерам . Припустимо , що ВНП Росії росте . Це значить , що збільшується рівень доходів населення й у місці з ним попит на імпорт . Тоді крива М переміститься в положення М1 . У цьому випадку при первісному обмінному курсі величина вітчизняного попиту на імпорт виявиться в крапці А1 . Але доходи від експорту усе ще відповідають крапці А. Різниця між витратами на імпорт і доходами від експорту АА1 являє собою надлишок попиту на іноземну валюту . Якщо центральний банк не втручається , то валютний курс регулюється самостійно . Він виросте досягаючи нової рівноваги в крапці А2 . Y S 5000 А2 4500 А А1 М М1 0 X мал. 2 Фіксовані валютні курси
Розглянемо тепер систему фіксованих валютних курсів . Класичним прикладом є так називаний золотий стандарт . От три основні правила золотого стандарту : 1 Держава фіксує ціну золота , а , отже , і вартість своєї грошової одиниці в золотому вираженні . 2 Держава підтримує конвертованість вітчизняної валюти в золото . Іншими словами зобов'язано на першу вимогу чи купувати продавати вітчизняну валюту за золото будь-якому бажаючий . 3 Держава повинна мати запаси золота , рівні по вартості випущеному в звертання кількості грошей. Тобто держава випускає гроші тільки тоді , коли купує золото , і знищує їх , коли продає . Поза сумнівом , що останнє правило є основним при системі золотого стандарту . Тому що його недотримання веде до дефіциту чи золота грошей ( звичайно золота , по цілком зрозумілих причинах ) і , отже , до гіперінфляції . Щоб зрозуміти як адаптується платіжний баланс в умовах золотого стандарту припустимо , що світ складається з двох країн - Сполучених Штатів і Великобританії і ходіння мають валюти тільки цих країн : долар і фунт стерлінгів . В обох цих країнах діє золотий стандарт . Нехай валютний паритет буде дорівнює 20,67 дол. за унцію золота в Сполучених Штатах і 4,25 фунти за унцію золота у Великобританії . З цього випливає , що валютний курс долара до фунта дорівнює 4,86 дол. за фунт . Тепер представимо , що в США відбулося збільшення витрат на імпорт ( мал.3 ) . Пряма М , як і у випадку вільного флоатинга , переміститься в положення М1 . Утвориться дефіцит платіжного балансу AA1 . Тільки тепер курс не буде рости вище 4.86 дол. за фунт . Тому що будь-яка людина може купити золото в Сполучених Штатах по 20,67 дол. за унцію і продати його в Англії по 4,25 фунти стерлінгів за унцію , що і роблять імпортери . Згодом обсяг золота і , відповідно грошова маса в США зменшуються , а у Великобританії навпаки - збільшуються , тому що англійському центральному банку потрібно надрукувати додаткова кількість фунтів стерлінгів , щоб купити золото в американських імпортерів . У відповідь на скорочення грошової маси США , витрати , включаючи витрати на імпорт , теж скорочуються . Це змушує криву М1 поступово зрушуватися вліво . У той же час у Великобританії в зв'язку зі збільшенням грошової маси витрати , включаючи і витрати на американський експорт , ростуть . Отже в США зростає доход від експорту .Пряма Х починає зрушуватися вправо , поки в крапці А2 не зустрінеться з прямої М . У цей момент дефіцит буде усунута і рівновага відновиться . Y M M2 M1 A A2 A1 S S2 мал. 3 У такий спосіб можна затверджувати , що при золотому стандарті діє , хоча і не миттєвий , але теж автоматичний процес регулювання . Однак необхідно обов'язково випливати трьом перерахованим вище правилам . У світовій економіці золотий стандарт діяв протягом більшої частини XIX і початку XX вв. Правда він був не зовсім ідеальним тому , що на практиці не можливо забезпечити співвідношення золота і грошей 1:1 , але система все-таки діяла автоматично , доти поки підтримувалася конвертованість валют . Однак під час світових воєн і фінансових криз вона припинялася . Наприклад грошова система США була формально зв'язана з золотом аж до 1971 року , хоча американські громадяни втратили право звертати гроші в золото ще в 1934 році . Тому що підтримувати золотий стандарт ставало усе сутужніше і сутужніше , у 50-і роки нашого сторіччя був уведений доларовий стандарт , при якому країни фіксували вартість своїх валют у доларах . Вони повинні були зберігати визначений резерв доларів і в меншому ступені золота , що міг бути використаний для задоволення вимог на іноземну валюту При доларовому стандарті центральні банки , не будучи зв'язаними строгими правилами , змінювали грошову масу , щоб впливати на безробіття й інфляцію .