1. Енциклопедiя українознавства. Словникова частина: у 4-х т. (Гол. ред. В.Кубiйович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде життя. 1955-1962) 2. Табачник Д.В., Україна на шляху у свiт. - Київ. - Українська Академiя державного управлiння при Президентовi України. - 1996. 3. Українська загальна енциклопедiя: Книга знання в 3-х т. (Пiд гол. ред. I.Раковського. - Львiв; Станiслав; Коломия: Рiдна школа, 1930-.
Держава — основний і найважливіший інститут політичної системи суспільства. Той факт, що держава володіє суверенною владою, і визначає верховенство її щодо всіх інших організацій. Держава здійснює управління системою державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що становлять політичну систему соціальне неоднорідного (зокрема, класового) суспільства.
Держава — це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики, виняткове право видавати закони та правила, які є обов'язковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо.