Вступ

Визнання в Україні найвищою соціальною цінністю людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки (ст. 3 Конституції України) започаткувало принципово нові відносини між державою та людиною [8]. Тому з метою здійснення законних прав та свобод кожної людини державою запроваджено відповідні правові механізми, у законодавстві закріплено гарантії захисту суб'єктивних інтересів кожним суб'єктом. Із набуттям чинності нормативно-правових актів українське суспільство отримало забезпечення законності у сфері здійснення державної влади. Сукупність правовідносин, які виникають у зв'язку із захистом у спеціальному судовому порядку прав, свобод та законних інтересів приватних осіб від неправомірних дій (рішень) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інших невладних за характером своєї діяльності суб'єктів у разі здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Значна частина процесуальної діяльності учасників адміністративного процесу та адміністративного суду пов'язана із встановленням істини в адміністративній справі, доведенням та перевіркою фактичних обставин публічно-правового спору. У теорії юридичного процесу така діяльність учасників адміністративного процесу та адміністративного суду отримала назву доказування. Реалізація такого виду діяльності, як доказування, обумовлюється також потребою здійснення адміністративного судочинства, яке залежить від встановлення об'єктивної істини у справі та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Мета роботи: дослідити поняття доказів та їх оцінка при здійсненні правовідношення у справах про адміністративні правопорушення.

Визначена мета становить перед нами такі завдання: 1.Визначити в науково-правовій літературі поняття «доказів». 2.Дослідити класифікацію та види доказів. 3.Розглянути оцінку доказів.